укр рус eng
 


finance.ua finance.ua

Інтерв’ю з практиком «Недержавне пенсійне забезпечення: як це працює»

Інтерв’ю Олени Сотскової, заступника директора ТОВ «Всеукраїнський адміністратор пенсійних фондів», для журнала
«КАДРОВИК.UA» № 1(199) січень 2019

Недержавне пенсійне забезпечення:
як це працює

Недержавне пенсійне забезпечення в Україні це додаткове до обов’ язкового державного пенсійного забезпечення джерело пенсійних виплат. Яка ж вона ця система та якими нормативно-правовими актами регулюється, розповість заступник директора ТОВ «Всеукраїнський адміністратор пенсійних фондів» Олена Сотскова.

КАДРОВИК.UA: Олено Анатоліївно, насамперед розкажіть, будь ласка, що таке недержавне пенсійне забезпечення і чому йому варто приділити особливу увагу в умовах сьогодення?

Олена Сотскова:Із 2003 року законодавчо встановлено, що пенсійна система України складається з трьох рівнів: солідарного (коли всі працюючі платять внески до Пенсійного фонду України (далі — ПФУ), із яких виплачується пенсія існуючим пенсіонерам), обов’язкового накопичувального (коли роботодавець сплачує обов’язкові внески на індивідуальний пенсійний рахунок працівника, і ці внески є власністю працівника та з них формуються пенсійні виплати при досягненні людиною певного віку) та добровільного накопичувального (недержавне пенсійне забезпечення). В Україні повноцінно працюють тільки два рівні: солідарний та добровільний накопичувальний. Впровадження обов’язкового накопичувального рівня відкладається вже 15 років поспіль.

Сьогодні Україна не може забезпечити гідний рівень пенсійного забезпечення. У нас коефіцієнт заміщення (відношення розміру пенсії до заробітної плати працівника) вже знизився до 32 % при мінімальному рівні 40 % (згідно із Конвенцією про мінімальні норми соціального забезпечення № 102 від 04.06.1952 р., яку Україна ратифікувала Законом ВР № 1024-VIII від 16.03.2016 р.). В Європі нормальним рівнем вважається 60 %. А далі в Україні навіть за оптимістичних прогнозів у 2050 році коефіцієнт заміщення становитиме не більше 18 % (тобто людина буде отримувати пенсію у розмірі 18 % від своєї заробітної плати). Уявляєте? Ви працюєте, отримуєте, скажімо, 10 000 грн і в один день вам необхідно зменшити всі свої витрати з оцих 10 000 до 1800 грн на місяць. Це нереальний шок для людини.

Тому на сьогоднішні єдиною можливостю отримати гідну пенсію, враховуючи відсутність обов’язкового накопичувального рівня, є добровільний накопичувальний рівень, тобто недержавне пенсійне забезпечення.

Людина повинна розуміти, що від держави не можливо буде отримати нормальну пенсію за будь-якої влади, хто б не був президентом. Потрібно самостійно подбати про своє майбутнє.

Тепер детальніше щодо недержавного пенсійного забезпечення. Працює воно в Україні з 2005 року. Здійснюється недержавними пенсійними фондами.

Недержавний пенсійний фонд (далі — НПФ) — це неприбуткова організація, в якої весь отриманий прибуток щоденно розподіляється між учасниками НПФ (майбутніми пенсіонерами). Всі пенсійні внески від вкладників НПФ інвестує у визначені законом інструменти (депозити, нерухомість, банківські метали, цінні папери тощо). НПФ не має найманих працівників, а обслуговування фонду здійснюють професійні, ліцензовані державою та незалежні компанії: адміністратор НПФ, компанія з управління активами та банк-зберігач. НПФ за законом не може бути банкротом. А головне, учасник НПФ є власником своїх накопичень відразу з моменту їх зарахування на рахунок в НПФ і має повне право розпоряджатись ними згідно із законодавством. Їх ніхто не може, наприклад, забрати чи націоналізувати.

К.UA: Які переваги має недержавне пенсійне забезпечення над традиційною солідарною пенсійною системою?

О. С.: Їх не потрібно порівнювати. Не можна сказати, яка краща. Вони потрібні обидві. Справа в тому, що лише разом ці дві системи можуть дати нормальну пенсію. Проте якщо говорити про різницю в тому, як ці системи працюють, то вона звичайно є. Солідарна система — це такий собі єдиний котел, куди всі працюючі сплачують внески (податки) і з якого виплачується пенсія всім пенсіонерам. У солідарні системі немає індивідуальних пенсійних рахунків, майбутня пенсія розраховується не з тієї суми, яку людина сплатила загалом до солідарної системи, а залежить від різних показників: страхового стажу (якщо його недостатньо, то державна пенсія може взагалі не надаватись), індивідуального коефіцієнту заробітної плати (чи у людини була зарплата менша за середню по країні, чи більша), інших законодавчо встановлених параметрів (наприклад, формула індексації), а головне, від платоспроможності Пенсійного фонду України (далі — ПФУ). Наразі майже 50 % витрат ПФУ дотується з бюджету. А якщо держава буде не в змозі надавати допомогу ПФУ?

У НПФ кожному учаснику відкривається індивідуальний пенсійний рахунок. На цей рахунок зараховуються внески від особи або від її роботодавця та інвестиційний дохід від інвестування активів. Коли людина має право на отримання пенсійних виплат, вона отримує всю суму, яка була накопичена на її індивідуальному пенсійному рахунку, незалежно від строку сплати пенсійних внесків, разом з усім доходом, який був отриманий від інвестування цих внесків. До того ж у системі недержавного пенсійного накопичення людина може вже з 50 років встановити собі пенсійний вік та розпочати отримувати пенсійні виплати. При цьому не важливо працює вона ще чи ні, сплачує роботодавець внески на її користь чи ні.

Ще одна важлива відмінність НПФ від солідарної системи — це те, що всі пенсійні накопичення успадковуються.

К.UA: Які гарантії для вкладників надає недержавне пенсійне забезпечення?

О. С.: НПФ захищає накопичення людей від інфляції, інвестуючи кошти в різні активи, вартість яких зростає в умовах інфляції. Держава встановила жорсткі вимоги до надійності таких активів і примушує вкладати всі гроші не в одне місце, а, так би мовити, розкладати їх у різні кошики. Саме широка диверсифікація інвестицій дозволяє НПФ не тільки примножити пенсійні накопичення учасників, а й зберегти їх у довгостроковій перспективі. Тут варто звертати увагу не лише на те, у скільки кошиків розклав фонд активи, але і в якій валюті ці кошики. Інвестування в активи в іноземній валюті захищає накопичення людей у випадках, коли гривня знецінюється. Над НПФ передбачений потрійний нагляд держави: Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, Національною комісією з цінних паперів і фондового ринку, Національним банком України. Ці органи контролюють НПФ в щоденному режимі.

Кожен учасник НПФ має право (та, на мою думку, повинен) контролювати стан своїх пенсійних накопичень. Для цього адміністратор НПФ має спеціальний онлайн-сервіс (персональний кабінет), в якому учасник може щоденно перевіряти, яка сума у нього на рахунку, куди інвестовані його гроші, який інвестиційний дохід був нарахований. А якщо учаснику НПФ не подобається, як працює його фонд, він може у будь-який час перевести свої пенсійні накопичення до іншого НПФ без втрати доходу та будь-яких штрафів.

К.UA: А на які критерії потрібно звернути увагу, обираючи НПФ?

О. С.:Насамперед необхідно звернути увагу на досвід роботи НПФ в Україні. Деякі НПФ працюють із моменту набуття чинності Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення» від 9 липня 2003 року № 1057-IV (далі — Закон № 1057), тобто з 1 січня 2004 року. Також важливий критерій — це кількість вкладників і учасників фонду та суми пенсійних внесків, які надходять до фонду. Це показує довіру до НПФ з боку вкладників, фізичних та юридичних осіб. Багато людей вважають, що основний критерій, за яким потрібно обирати НПФ, — це дохідність. Безумовно пенсійні накопичення повинні приносити своєму власнику дохід, але потрібно пам’ятати, що недержавне пенсійне забезпечення є довгостроковим механізмом накопичення. Тому оцінювати НПФ по дохідності за останній рік, та навіть й за три останніх роки, ніяк не можна. Необхідно дивитись, яка була дохідність НПФ за останні 10 років, а краще — з початку діяльності НПФ. І головний критерій для вибору НПФ — це пенсійні виплати. Потрібно проаналізувати скільки учасників отримують пенсійні виплати в НПФ, які суми та яка динаміка цих виплат.

К.UA: Пані Олено, скажіть, будь ласка, чи всі працівники можуть скористатися системою недержавного пенсійного забезпечення?

О. С.:Законом № 1057 забороняється обмеження прав працівника щодо участі у добровільній накопичувальній системі. Але якщо роботодавець приймає рішення про сплату пенсійних внесків до НПФ на користь своїх працівників, він також може прийняти рішення шодо стимулювання тих чи інших груп працівників, встановлення різних розмірів відрахування, різних термінів тощо. Наприклад, роботодавець може прийняти рішення щодо участі у пенсійній програмі працівників, які працюють на підприємстві п’ять і більше років, або укласти контракт на користь найбільш цінних працівників робочих спеціальностей, або збільшувати відсоток відрахування в залежності від стажу роботи на підприємстві. Наявність корпоративної пенсійної програми на підприємстві — це можливість залучити та утримати цінні кадри, стимулювати підвищення продуктивності праці, сформувати позитивний імідж підприємства в цілому.

Якщо людина має бажання сплачувати внески на свою користь чи на користь своїх близьких, то жодних обмежень тут немає.

К.UA: А які ж пільги має роботодавець, якщо він сплачує пенсійні внески на користь своїх працівників до НПФ?

О. С.:Внески до НПФ, які підприємство-платник сплачує на користь своїх найманих працівників, не відносяться до фонду оплати праці, та, відповідно, на них не нараховується єдиний соціальний внесок (п. 2 розд. II Переліку видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 грудня 2010 року № 1170; п. 3.5 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року № 5).

Також відповідно до підпункту «в» підпункту 164.2.16 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України (далі — ПКУ) не оподатковується сума пенсійних внесків у межах недержавного пенсійного забезпечення, які здійснюються роботодавцем-платником за свій рахунок за договорами недержавного пенсійного забезпечення, якщо така сума не перевищує 15 % нарахованої цим роботодавцем суми заробітної плати платнику податку протягом кожного звітного податкового місяця, за який сплачується пенсійний внесок, внесків до фондів банківського управління, але не більш як 2,5 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом про Державний бюджет України на відповідний рік, у розрахунку за місяць за сукупністю таких внесків.

Отже, якщо підприємство прийме рішення про підвищення заробітної плати, наприклад на 15 %, шляхом сплати внесків до НПФ, воно може зекономити майже 50 % від суми збільшення.

К.UA: Чи може працівник самостійно накопичити собі на пенсію?

О. С.:Так,працівник може дуже просто самостійно накопичити собі або своїм родичам на пенсію. Для цього йому потрібно укласти пенсійний контракт із обраним НПФ та сплачувати пенсійні внески. При цьому він самостійно встановлює собі суму внеску, його періодичність та строк пенсійного контракту. Він може припиняти та поновлювати сплату внесків, змінювати суми, періодичність тощо. Всі внески, які сплачуються на користь окремого учасника (або роботодавцем або ним самим) акумулюються на індивідуальному пенсійному рахунку, розпоряджтися яким може тільки сам учасник НПФ.

Для фізичних осіб, які сплачують пенсійні внески до НПФ на свою користь та/або на користь родичів, встановлена податкова знижка у розмірі, встановленому ПКУ.

Детальніше про недержавне пенсійне забезпечення в Україні та можливості для створення додаткової пенсії можна дізнатися на сайті Товариства з обмеженою відповідальністю «Всеукраїнський адміністратор пенсійних фондів» (www.vseapf.com.ua, далі — ТОВ «ВСЕАПФ») або за телефонами: 0-800-501-925 (дзвінки з українських номерів безкоштовні), (044) 207-02-97, (050) 382-13-09.

К.UA: Пані Олено, наостанок розкажіть трішки про фінансову установу, в якої Ви працюєте? На яких послугах вона спеціалізується?

О. С.: ТОВ «ВСЕАПФ» зареєстроване 22 січня 2004 року. Спеціалізується виключно на адмініструванні недержавних пенсійний фондів. Має досвід обслуговування 9 НПФ (більше 60 000 учасників), в т. ч. одночасного обслуговування 6 НПФ різних типів (відкритих, корпоративних, професійних), заснованих промисловими підприємствами, комерційними банками, профспілками, Українською греко-католицькою церквою, має досвід санації проблемних фондів, ліквідації НПФ з переведенням накопичень учасників до іншого НПФ. Також є засновником Української асоціації адміністраторів пенсійних фондів, саморегулівної організації професійних учасників ринку недержавного пенсійного забезпечення.

Фахівці ТОВ «ВСЕАПФ» входять до робочих груп з розробки законодавства при Верховній Раді України, Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, Міністерстві соціальної політики України, ПФУ, залучаються у якості експертів Світовим банком, Агентством США з міжнародного розвитку (далі — АМР США), Європейською Бізнес Асоціацією, Американською торговельною палатою в Україні, проводять дослідження та моделювання другого рівня пенсійної системи України для органів державного регулювання та міжнародних організацій.

На базі ТОВ «ВСЕАПФ» АМР США проводив експеримент з впровадження Міжнародних стандартів фінансової звітності на ринку недержавного пенсійного забезпечення.

К.UA: Дякуємо, Олено Анатоліївно, за таке актуальне в умовах сьогодення інтерв’ю, яке, сподіваємося, допоможе нашим читачам зрозуміти про необхідність додаткового самостійного накопичення, обрати НПФ та мати змогу створити собі пенсію власними руками.

Журнал
«КАДРОВИК.UA»




© 2019 Всеукраїнський адміністратор пенсійних фондів.