На поверхні: що пропонує урядова реформа пенсійної системи?

• Уберегти від остаточного банкрутства звичну для нас солідарну систему пенсій, коли за рахунок податків тих, хто нині працює, виплачуються пенсії нинішнім пенсіонерам. Не підвищуючи пенсійний вік та податки. Але ліквідувати спеціальні пенсії. Всім громадянам України нараховувати пенсії з солідарної системи за єдиним принципом.
• Запровадити накопичувальне пенсійне страхування для молодших за 35 років (а з 35 до 55 років – за бажанням). Від ЕСВ цих людей частина (від 2% з поступовим збільшенням до 7%) направлятиметься на їх особисті накопичувальні рахунки, гроші інвестуватимуться в економіку, приноситимуть дохід. Всі ці накопичення, внески плюс дохід, людина отримає як додаткову пенсію до солідарної. У випадку смерті залишок коштів отримають спадкоємці.
•   Дати людям право вибору – довіряти свої пенсійні накопичення державі чи обирати приватні пенсійні фонди з числа тих, що успішно працюють в Україні, гідно пройшли два стрес-тести в «польових умовах» (фінансова криза 2008 року та політико-економічна криза і військова агресія 2014 року), на жоден день не припиняючи виплачувати пенсії своїм учасникам.

В чому сенс: що дають запропоновані зміни?

• Людина на пенсії матиме можливість отримувати кошти не з одного, а з трьох джерел: з солідарної системи (всім за однаковим принципом, без поділу людей на «сорти»), обов’язкову накопичувальну (скільки заробляв – стільки накопичив) добровільну накопичувальну з НПФ (якщо мав бажання та можливість – ще відкладав до недержавних пенсійних фондів).
•  Держава зможе виконувати одну з найголовніших своїх функцій: забезпечувати гідне доходи на пенсії своїм громадянам, які все життя працювали на неї.
• Наразі це вже давно є непосильним тягарем для державного бюджету. Дотації Пенсійному фонду сягають критичних величин – більше 33%. Це означає, що додатково до всіх податків, які ми сплачуємо до Пенсійного фонду України, ще по 33 копійки з кожної гривні всіх інших податків знову таки йде до Пенсійного фонду. В Україні один з найвищих в Європі рівнів пенсійних витрат у відсотках до ВВП.
• Якщо ми і надалі робитимемо вигляд, що ця система може існувати без змін, то дуже скоро держава не зможе виплачувати ніякі пенсії – навіть ті мізерні, які є зараз. І це вже не залежатиме від того, які політичні сили при владі. Померлого не поверне до життя навіть найкращий лікар.
•  Людина отримає значно більше можливостей самостійно впливати на розмір своєї пенсії та вибір того, хто її цією пенсією забезпечуватиме.

Найбільша несподіванка: Чому ця реформа не пенсійна?

А найцікавіше у цій реформі те, що вона не пенсійна. Вона загальноекономічна та антикризова. Саме запровадження технологій довгострокового накопичення в державі змінює її економіку, саму структуру економіки та допомагає щонайшвидше вийти з кризи.
Ні, звичайно, одного запровадження (прийняття законів) не достатньо. Необхідно ретельно контролювати під час роботи накопичувального пенсійного забезпечення, аби неухильно дотримувались світові технології надійності, що закладені у систему, забезпечити прозорість її роботи. Але, якщо закладені механізми не зламати та не спотворити, то держава отримує цілий набір антикризових інструментів для економіки:

• Створення потужного довгострокового внутрішнього інвестора. Замість того, щоб ходити з простягнутою рукою по інших країнах за інвестиціями, кредитами чи просто фінансовою допомогою.
• Допоміжний механізм детінізації зарплат, коли людина прямо зацікавлена в офіційній заробітній платі.
• Перетворення державних видатків споживання в державні видатки розвитку, адже кошти накопичувальної системи вилучаються із споживання та спрямовуються в економіку, на створення ВВП та нових робочих місць. Цим зменшується інфляція, безробіття, збільшується виробництво та добробут. Це один з базових антикризових механізмів, описаний хіба не в кожному підручнику з економіки. І запровадження накопичувального пенсійного забезпечення його дає в руки державі.
•  Залучення зовнішніх інвестицій в економіку на вигідних умовах. Так, наприклад, досвід Польщі, яскраво демонструє, що саме з виходом фондовий ринок коштів накопичувальних пенсійних фондів, збільшився обсяг коштів іноземних інвесторів на ньому, і Варшавська фондова біржа перетворилась на головну фондову площадку Східної Європи. А із скороченням активів накопичувальних фондів після реформи 2013 року стався суттєвий відплив іноземних інвестицій  з фондового ринку Польщі (мінус 70%).

Таким чином, запропонована реформа, не просто вирішує питання, як одноразово підвищити доходи людей на пенсії, виділивши всім певну суму, вона дає можливість створити на десятиріччя вперед ДЖЕРЕЛО підвищення доходів. Яке не залежатиме від того, якого кольору політики при владі.
Але найголовніше, що вона дає революційну новацію для нашої економіки, вкрай необхідну саме зараз: створює довгострокового внутрішнього інвестора, створює справжню економічну незалежність країни.

Результат у цифрах: Чому запровадження потрібно «на вчора»?

Для того, аби з’ясувати, на що здатна накопичувальна система, та чи можна її запроваджувати під час кризи, ми вирішили взяти реальний накопичувальний пенсійний фонд, що працює в Україні та на його фактичних даних подивитись, що було б на сьогодні, якби накопичувальні пенсії запровадили у кризовому 2008 році.
Розрахунки для нас виконали фахівці Української асоціації адміністраторів пенсійних фондів на базі плану внесків з урядового законопроекту та фактичних даних діяльності недержавного пенсійного фонду Української греко-католицької церкви «Покрова».

Маємо наступні результати:

Розмір активів накопичувального рівня становив би:

• 7% від номінального ВВП України за 2014 рік
• 17% від зовнішнього боргу України
• 20% від Державного Бюджету на 2015 рік
• 44% від Бюджету витрат ПФУ на 2015 рік (!!!)

Діаграма:


Питання без відповідей (а може і ні…):

•     Хто і чому не зацікавлений в зміцнені економічної незалежності України через створення потужного внутрішнього інвестора, а натомість зацікавлений в економічному рабстві нашої країни, абсолютній залежності від зовнішніх коштів?
•     Хто і чому не зацікавлений в тому, аби надати громадянам України єдину винайдену в світі ефективну можливість забезпечити собі гідне життя на пенсії – індивідуальне накопичення, а натомість зацікавлений в збереженні жебрацького стану переважної більшості пенсіонерів, які є активними виборцями, та для яких кожні 10-50 гривень додатку до пенсії життєво важливі?
•     Хто і чому намагається зберегти непрозору, неефективну, ніким не контрольовану систему призначення та виплати пенсій, у якій від людини нічого не залежить, де все вирішує держава, замість того, аби дати право та можливість людині контролювати свої пенсійні накопичення та приймати рішення, кому їх довіряти?

Стаття написана у співавторстві з директором КУА «Всесвіт» Ярославом Савченко та Анною Ярмак