Народний депутат Україні Валерій Альошин вважає, що окремі положення Закону України № 3201-IV «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» фактично унеможливлюють інвестування резервів страхових компаній та активів недержавних пенсійних фондів у відповідності до українського законодавства. Неможливим стає захист та реалізація інтересів тих людей, на користь яких накопичуються кошти у вказаних установах, з точки зору забезпечення надійності та прийнятного рівня доходності інвестування цих коштів. Мова йде про положення стосовно заборони страховим компаніям та недержавним пенсійним фондам інвестувати у цінні папери та банківські депозити, якщо емітенти, випуски цінних паперів та банки не матимуть інвестиційного рейтингу за національною шкалою, який буде визначений уповноваженим рейтинговим агентством.
Свою позицію Валерій Альошин пояснює наступним чином:
«Запропоновані зміни є непідготовленими та передчасними. В Україні на даний момент не існує незалежної конкурентної системи рейтингових оцінок. Існують лише певні початкові спроби визначення рейтингів, які фундаментально не обґрунтовані, не апробовані експертами та не визнані ані практиками-операторами інвестиційного ринку, ані безпосередньо інвесторами. Для порівняння можу сказати, що історія рейтингування у США та Західній Європі починалася з ХІХ сторіччя та пройшла довгий складний шлях до свого становлення, не кажучи вже про нормативне закріплення.
Більше того, згідно чинного законодавства на даний момент не існує жодного уповноваженого рейтингового агентства, яке б мало право здійснювати рейтингові оцінки. Та найближчим часом не з’явиться, оскільки до цього необхідно  розробити та встановити нормативно-правовими актами порядок проведення конкурсного відбору рейтингових агентств, визначити порядок складання та ведення Державного реєстру рейтингових агентств.
Отже, застосування запропонованих положень щодо рейтингування призведе до згортання роботи з формальних причин на страховому ринку та ринку недержавного пенсійного забезпечення, які є вкрай важливими для вирішення соціальних проблем в Україні.
Але і після усунення формальних причин, після апробації та експертизи методик визначення рейтингів, після створення конкурентного середовища на ринку рейтингування, необхідно, щоб усі інструменти в межах визначених законодавством груп (банки, емітенти та емісії облігацій) пройшли процедуру рейтингування. Наразі ж визначення рейтингу проводилось не більше, ніж для 10 банків, з яких встановленим вимогам відповідають 5. І хоча рейтингування емісій облігацій проводиться, встановленим вимогам відповідають до 10 емісій, оскільки тут не лише емісія, але і сам емітент повинен мати рівень рейтингу не нижче інвестиційного, а емітенти у нас переважно процедуру визначення рейтингу не проходять.
Змушувати всіх страховиків та всі недержавні пенсійні фонди вкладати кошти населення у 10-20 інструментів, „якість” яких була визначена за не апробованими методиками  - це неприпустимо.
Введення в дію вказаних змін призведе не до зниження ризиків інвестування, а прямо навпаки. Отже, вказані норми Закону необхідно або виключити або відкласти введення їх в дію до того часу, поки не будуть проведені апробація та експертиза методик визначення рейтингів, створене нормальне конкурентне середовище на ринку рейтингування, та запроваджені і на нормативному рівні, і на практиці механізми охоплення рейтингуванням усіх інструментів, щодо яких встановлюються вимоги мати рейтинги».