укр рус eng
 


finance.com.ua finance.com.ua

Невигідна незалежність?


Висловлювання навколо пенсійної реформи в Україні, що пролунали від голови місії МВФ в УкраїніРона ван Родена та реакцію на них віце-прем’єр-міністра Павла Розенка, коментує Тетяна Сальнікова, голова Ради Української асоціації адміністраторів пенсійних фондів.

Я цілком розумію Павла Валерійовича, коли він емоційно висловився з приводу наступних слів пана Родена:

«Введення так званої накопичувальної пенсійної системи (другий рівень) на додаток до чинної системи, на чому дехто наполягає, не матиме особливого сенсу без попереднього виправлення недоліків чинної системи. Введення накопичувальної системи було б передчасним, враховуючи нинішній рівень розвитку фінансових ринків і нормативно-правову базу в Україні».

Більше того, Павло Валерійович висловився вкрай обережно, стримано та коректно, озвучивши лише одне з можливих припущень, чому пан Роден написав те, що написав. А саме, що він просто не розуміє, як вся цілісна трирівнева пенсійна система працює.

І дійсно, по-перше, пан Роден, мабуть, не урахував, що пенсійна «чинна система» в Україні вже включає в себе накопичувальну складову. З 2003 року. Добровільна накопичувальна пенсійна система працює в Україні більше 12 років, а обов’язкова мала запрацювати ще в 2007 році, але через політичну демагогію початок її роботи все «не на часі», адже голодний електорат вигідніше – його дешевше купити, а економічно незалежний від влади пенсіонер вже піде голосувати за того, за кого захоче, а не за того, хто 50 гривень додасть до пенсії.

По-друге, абсолютно незрозуміла теза пана Родена про те, що «введення накопичувальної пенсійної системи… не матиме особливого сенсу без попереднього виправлення недоліків чинної системи». Це приблизно те саме, що стверджувати, ніби лікування виразки шлунку не матиме особливого сенсу без попереднього лікування вивиху стопи. Нонсенс. Якнайшвидше необхідно зробити це одночасно та почувати себе добре, а не розтягувати погане самопочуття на роки!

По-третє, пан Роден, мабуть, не знайомий з дослідженнями Світового Банку, Міжнародної федерації адміністраторів пенсійних фондів (FIAP) ті інших експертних кіл, які однозначно встановлюють, що потужні накопичувальні пенсійні фонди виступають всередині країни тим локомотивом, завдяки якому розвиваються фінансові ринки та нормативно-правова база. Це взаємозалежні процеси. І тому не заводити курей, поки не з’являться яйця… ну так вони і не з’являться. Насправді дієвими є ті закони, що регулюють практику, а не теоретизують до її появи.

Я ще можу певним чином погодитись з висловлюваннями пана Родена, що чинне солідарне пенсійне забезпечення у нас побудовано багато в чому на засадах, які були адекватними складовими цілісної системи командно-адміністративного управління в Радянському Союзі. Але на сьогодні, в умовах ринкової економіки та наших демографічних реалій такі засади та механізми нездатні забезпечити виконання державою своєї функції щодо забезпечення певного рівня життя людей похилого віку. Отже, вони потребують змін. Але саме цю «спадщину» і передбачає реформувати чинний уряд, принаймні, про це він неодноразово заявляв.

А тепер щодо виключної дипломатичності Павла Розенка. Якщо хоч на хвилинку припустити, що пан Роден таки розуміється на комплексних пенсійних системах, ознайомлений з дослідженнями, що проводились в рамках попередніх місій МВФ та Світового Банку щодо пенсійної реформи в Україні, то необхідно буде визнати, що він абсолютно незацікавлений в економічній незалежності України, в наявності внутрішнього інвестора в нашій країні, який поставить під питання необхідність зовнішніх запозичень (залежності нашої країни від них). Адже, вищевказані дослідження показали, що початок роботи другого рівня пенсійної системи дасть Україні в перспективі до 2050 року:

-       Потужного внутрішнього інвестора з обсягом ресурсів 65% ВВП.

-       Додаткове до базового прогнозу Світового Банку зростання ВВП України на 25%.

-       Майже рівно вдвічі більші пенсії для громадян (в порівнянні з базовим прогнозом Світового Банку).

-       Додаткові 2,5 мільйони робочих місць.

Питання, яке делікатно (мабуть, зважаючи на свій публічний статус та посаду в уряді) не поставив Павло Розенко: «Чому пан Роден наполягає, аби Україна відмовилась від всього цього? Невигідна незалежність?».

 
Довідка

Українська асоціація адміністраторів пенсійних фондів (УА АПФ) є саморегулівною організацією професійних адміністраторів недержавних пенсійних фондів, була утворена у 2006 році, має визначні результати роботи у напрямках розбудови прозорого надійного ринку накопичувального пенсійного забезпечення в Україні, запровадження європейських стандартів професійної діяльності, впровадження найсучасніших світових технологій з адміністрування накопичувальних пенсійних фондів, захисту прав споживачів фінансових послуг, поширення фінансової грамотності серед населення.

Фахівці УА АПФ регулярно залучаються у якості експертів з пенсійних та інвестиційних питань Світовим Банком, USAID, EBA, ACC, ОБСЄ, входять до робочих груп з розробки законодавства при ВРУ, НКРРФУ, НКЦПФР, Мінсоцполітики, ПФУ, НБУ, співпрацюють з іншими профільними об’єднаннями учасників ринків капіталів України та інших держав, консультують промислові підприємства, комерційні банки, профспілки, Українську Греко-Католицьку Церкву.




© 2008 Всеукраїнський адміністратор пенсійних фондів.